Судячи з усього, центробанки знайшли спосіб боротьби з повсюдним зростанням інфляції. Можна передбачити три варіанти виходу з цієї ситуації. Перший: все, що зростає, коли-небудь повинно впасти. Іншими словами, за зростанням цін цього року послідує зниження. Другий: однократне структурне підвищення цін, яке розкручуватиме інфляцію два-три роки, не більше. І, нарешті, третій: ціни зростатимуть віднині і назавжди. Швидше за все, центробанки виберуть другий шлях. Для американської економіки гіршим сценарієм є виникнення дефляційної спіралі, що автоматично знижує витрати споживачів. Саме тому монетарні власті на даному етапі вважають за краще не помічати зростання інфляції, оскільки реальна процентна ставка в США залишається негативною і тим самим стимулює споживачів витрачати більше.

Якщо ми повернемося на рік назад, коли темпи зростання світової економіки вже почали сповільнюватися, а ціни на сировину продовжували рости, то побачимо, що вже тоді центробанки розвинених країн вважали за краще не помічати інфляцію, що росла. Вони керувалися простою ідеєю: економічний спад неминуче приведе до зниження спочатку оптових цін, а потім і споживчих. Так було завжди: спад, рецесія викликали дефляцію. Проте глобальна інфляційна спіраль розкручувалася і в третьому, і в четвертому кварталах 2007 р., коли ВВП США показав негативну динаміку, а нинішній рік ознаменувався рекордною за десятиліття інфляцією в багатьох країнах. У другій половині 2008 р. ВВП із знаком «мінус» був вже і в Японії, і в Європі, але інфляція не знижувалася. Всі погляди були спрямовані на сировинні ринки. Вони – від рису до нафти – росли як на дріжджах.

Нафта і продовольство стали для інвесторів засобом і накопичення, і заощадження, і спекуляції. Але в центральних банках розвинених країн вважали за краще вважати це тимчасовим явищем, і у визначенні грошово-кредитної політики головною для них залишалася базова складова інфляції. Тобто зростання цін на нафту і продовольство не враховувалося.
Позицію Федеральної резервної системи США зрозуміти можна. Для неї пріоритетною є підтримка на плаву фінансової системи. В усякому разі при нинішньому керівництві ФРС макроекономічні проблеми стоять навіть не на третьому місці. Важче пояснити позицію Європейського центрального банку і Банку Англії.

Останні дані по інфляції в Європі і Китаї свідчать, що ціни потихеньку знижуються. І що ми бачимо? Вмить відреагували центробанки. Банк Австралії після двох підвищень ставки цього року відразу відрапортував про готовність негайно її понизити, ЕЦБ раптом переніс акценти на темпи економічного зростання, тим же турбувався і Банк Англії. З чуток, Китайський народний банк готує пакет заходів, стимулюючих економіку, зокрема передбачає зниження норми резервування і процентної ставки.
Очевидно, що до кінця року центральні банки не підвищуватимуть процентні ставки, а можливо, навіть почнуть їх знижувати. Враховуючи, що ФРС, швидше за все, підтримуватиме негативне значення процентної ставки якомога довше, світовий фінансовий ринок отримає новий стимул для розвитку. Але вся біда в тому, що таке загравання з інфляцією – вельми небезпечне заняття. У цих умовах цілком вірогідний новий хрестовий похід за сировиною як засобом заощадження, накопичення і спекуляції. Одного прекрасного дня рівень інфляційних очікувань в розвиненому світі знову почне зашкалювати і у Федерального резерву виникнуть нові проблеми. Важ фокус в тому, що подолати інфляцію шляхом чергового посилювання монетарної політики буде вельми непросто. Повторити досвід ФРС почала 80‑х років вже не вийде, оскільки внутрішній борг і заборгованість американських домогосподарств за 30 років виросли в рази і банальна спроба зломити інфляцію різким підвищенням ставок чревата крахом всієї економічної моделі розвитку США. Вихід один: почати міняти цю модель вже зараз. Поки не стане надто пізно. На жаль, нинішні монетарні власті США до цього явно не дозріли, а значить, ми всі повинні бути готові до того, що кульмінація системної кризи ще попереду. Парадокс полягає в тому, що при збереженні нинішньої моделі світові ринки чекає ще один, можливо колосальний, зліт.
Григорій Бегларян, віце-президент UFC‑Capital